Навчати учнів прийомам військового хортингу потрібно на всіх видах зброї (рушницях, карабінах, автоматах, пістолетах, ножах тощо), наявних на озброєнні підрозділів збройних сил. Для вдосконалення бійців у виконанні прийомів рукопашної сутички, для розвитку у них потрібних в рукопашному бою якостей слід застосовувати дерев’яні макети учбової зброї, автомати, рушниці, пістолети, ножи, палиці з м’якими наконечниками.
Навчання технічним прийомам і способам рукопашного бою в діючій армії слід проводити на спеціальних заняттях за рахунок годин, відведених на фізичну підготовку. Подальше тренування бійця треба проводити на заняттях з тактичної підготовки при вирішенні конкретних тактичних завдань.
Головними елементами методики навчання технічним прийомам військового хортингу є:
- зразковий показ прийому з коротким поясненням його призначення і техніки його виконання у двобої;
- вивчення прийому спочатку в цілому (виконати 3-5 разів);
- відпрацювання потрібних прийомів за елементами і усунення грубих помилок;
- тренування бійця в цілісному виконанні прийому (деталі прийому відпрацьовуються поступово, в ході тренування).
У початковий період підготовки учнів основою методики занять є:
- групове вивчення;
- самостійне тренування (одиночне або парне) учнів у виконанні прийомів (в той же час керівник почергово перевіряє кожного учня).
Одне із завдань вивчення прийомів рукопашної сутички і тренування бійця — розвиток і вдосконалення у нього вольових і фізичних якостей. Це досягається шляхом багаторазового повторення прийомів (за короткими командами, знаками, сигналами), насичення заняття елементами раптовості, несподіваності, включення в тренування коротких за часом, але часто повторюваних дій, що вимагають швидкості і великого напруження, чергування на заняттях різних прийомів і дій: ходьби, бігу, стрибків, метання гранат, лазіння тощо. Насамперед доцільно вивчати наступальні прийоми і дії військового хортингу, а потім пов’язані з ними захисні дії.
Після того як прийом освоєний учнем, треба тренувати його у виконанні цього прийому в різних умовах і в поєднанні з раніше вивченими прийомами. При комплексному тренуванні слід чергувати виконання різних способів дій, наприклад: дії, що вимагають швидкості — з діями, що привчають до обережності і точності; дії, що розвивають силу і витривалість — зі спокійними і малорухомими; стрімкі дії з вигуками і криками — з діями скритними, безшумними.
У військовому хортингу в початковий період підготовки потрібно тренувати учнів у діях, що вимагають не тривалого, але сильного напруження. Потім, коли вони отримають необхідну підготовку, вводити короткі граничні і тривалі великі напруження. Таким чином виробляється різнобічна спеціальна військова витривалість.
Домагаючись, щоб бійці діяли тактично грамотно і осмислено, необхідно ускладнювати ситуації, завдання, наближати її до бойових умов. З цією метою на заняттях від учнів доцільно вимагати:
- пересування і подолання перешкод всіма способами відповідно до ситуації на місцевості (стрімко, ведучи вогонь на ходу, а також таємно і безшумно);
- знищення противника у першу чергу вогнем (навскидку, в упор), гранатою і холодною зброєю.
Навчальна ситуація багато в чому пожвавлюється, якщо учні, які позначають противника, діють активно, сноровисто, вміло керують манекенами, користуються указками, тренувальними палицями, несподівано з’являються, нападають і зникають з поля бою.
Організація і проведення занять
Досвід бойової підготовки багатьох підрозділів Федерації військового хортингу України показує, що навчання бійця військового хортингу доцільно проводити у формі двогодинного навчально-тренувального уроку не рідше двох разів на тиждень.
Урок проводиться в такому порядку:
Вступна частина (10-20 хв)
Пояснення мети заняття. Добирання до місця занять з рішенням коротких завдань: пересування різними способами, подолання перешкод, дії за несподіваними ввідними, командами і сигналами.
Основна частина (50-60 хв)
Вивчення способів пересування, подолання перешкод, метання гранат, прийомів бою автоматом (карабіном, гвинтівкою). Робота прикладом зброї. Стрільба в упор по мішенях з використанням страйкбольної зброї с пластиковими кульками. Прийоми двобою на автоматах, палицях із м’яким наконечником. Прийоми двобою гумовим ножем, підручними засобами і без зброї.
Відзначимо, що в основній частині заняття корисніше вивчати невелику кількість нових прийомів і способів (2-3), удосконалюючи вже засвоєні раніше.
Заключна частина (10-30 хв)
Пересування, подолання перешкод, ведення вогню страйкбольною зброєю пластиковими кульками по встановленим мішеням, метання гранат, кидок в наступ і ураження противника багнетом (прикладом, ножем) однієї або декількох груп манекенів, парні і групові бої на рушницях із м’якими наконечниками (короткі епізоди бою), ходьба, повороти.
Заняття з підготовки до рукопашної сутички можуть бути організовані одночасні, змінні та змішані.
На одночасних заняттях з військового хортингу всі бійці підрозділу (взводу, відділення) поодинці, парами або групами займаються тільки одним розділом підготовки до рукопашної сутички. Ця форма занять найбільш зручна в початковому періоді навчання.
На змінних заняттях з військового хортингу бійці одного підрозділу вивчають різні розділи підготовки до рукопашної сутички.
Приклади проведення таких занять з військового хортингу:
- перше відділення (група) вивчає прийоми бою на автоматах;
- друге відділення (група) — прийоми бою з ножем;
- третє відділення (група) — подолання перешкод;
- четверте відділення (група) — прийоми бою на автоматах з м’якими наконечниками.
Через 15-20 хвилин (час визначається інструктором) відділення (групи) міняються місцями і приступають до вивчення інших прийомів. Наприкінці таких занять проводиться загальне комплексне тренування.
Описаний метод найбільш застосовний при тренуванні вже підготовлених бійців військового хортингу в зв’язковому і чіткому виконанні раніше засвоєних прийомів. Він застосовується головним чином в основній частині заняття.
Змішані заняття — це такі заняття, на яких одну частину часу учні засвоюють якийсь один розділ військового хортингу, а іншу — різні розділи (зі зміною груп). Наприкінці змішаних занять також проводиться комплексне тренування.
Кожне із перелічених занять повинно проводитися за здалегідь складеним планом, в якому зазначені мета заняття, прийоми, що підлягають вивченню, орієнтовний час, форма одягу та необхідний інвентар. Напередодні заняття інструктор з військового хортингу знайомить командирів відділень (або старших груп) із планом, інструктує їх, перевіряє обладнання місця для занять, інвентар та навчальну зброю.
Основним у тренуванні є: вироблення витривалості, рухливості і автоматизму у виконанні прийомів атаки і захисних дій. Для проведення занять рекомендовано виготовити своїми силами необхідну кількість опудал, манекенів, тренувальних палиць, дерев’яних ножів, макетів зброї та гранат, а також різні варіанти простих природних перешкод і спеціальну воєнізовану смугу перешкод.
Таким чином, основна мета навчання військового хортингу — підготувати сміливого, спритного, рішучого і ініціативного бійця, який вміє знайти правильне рішення в найважчій бойовій ситуації, досконало володіє прийомами єдиноборства з противником, пересування з подоланням перешкод, стрільби з різних видів зброї та влучного метання гранати.
Загальний робочий план програми військового хортингу складається з чотирьох розділів: прийоми бою автоматом; способи пересування і подолання перешкод; способи метання ручних гранат; прийоми ведення двобою неозброєного з озброєним противником.
Заняття з військового хортингу у навчальних закладах проводять тренери, вчителі з фізичної культури та предмету Захист України., а в діючих військових частинах — підготовлені інструктори з військового хортингу, командири взводів і відділень.
Опробація Військового Хортингу буде проводиться на прикладі допризовної підготовки на базі Навчально Виховного Комплексу м.Бровари в яку будуть залучені професійні інструктори та викладачі.
Розроблено:
Майстер спорту з національного виду спорту Хортинг, кандидат у майстри спорту з кульової стрільби, президент міжнародної федерації військового хортингу, викладач з військового хортингу України, діючий військовослужбовець Збройних сил України Шило Олексій Миколайович.
Президент УФХ, Заслужений тренер України, майстер спорту України міжнародного класу, учасник війни у Республіці Афганістан, Професор кафедри педагогічних наук Єрьоменко Едуард Анатолійович.